знак

ЗНАК - матеріальний предмет (явище, подія), що в процесі спілкування людей виступає як представник якогось іншого предмета, властивості, відношення й використовується для придбання, зберігання, перетворення, передачі інформації. Сукупність З., упорядкованих за певними правилами, створює знакову систему. Прикладом З. є звичайна літера, а знакової системи - звичайна природна мова. З. (а також і знакова система) відіграє пізнавальну роль лише тоді, коли з ним зіставляється певний зміст, який називають значенням З. Значення З. - це "невласний", або його функціональний, зміст. "Власний" зміст З. - це його фізичні властивості: розмір, колір, конфігурація; незмінність, розрізнювальність тощо. Матеріальний предмет може функціювати як З. лише завдяки єдності "власного" й "невласного" змісту З. У філософській, лінгвістичній, логічній літературі є найрізноманітніші класифікації З. Вони поділяють З. на прості й складні, мовні й немовні тощо. З. увійшли в суспільно-історичну практику в результаті розвитку абстрагуючої діяльності людини, здатності пізнавати предмети, оперуючи не з самими предметами, а із З., що їх представляють. Застосування З. і знакових систем дає змогу спростити процеси нагромадження, зберігання й передачі людського знання; завдяки цьому в науці досягають точності й однозначності в оперуванні поняттями, вдосконалення способів доведення та виразності формулювань наукових положень, спрощення структури наукових теорій тощо. Проте надмірне використання З., особливо тоді, коли в цьому немає практичної необхідності, може призвести до відриву мислення від дійсності, внести в процес пізнання непотрібний елемент агностицизму. На сучасному етапі З. є предметом дослідження семіотики (див. ім'я в логіці, знання).

Д. Кирик